​На цій сторінці ми також пропонуємо  ознайомитися з творами поетів - початківців, що навчаються або вже закінчили наш університет.

 

Чемерис Олег, студент першого курсу Механіко-технологічного факультету напрям Інженерна механіка, група ТМ-131

 

                    ***
Україно, земле наша рідна!

Повір, як я тебе люблю,

хоч і багата ти, хоч бідна

за тебе бога я молю.

Бо ти вже стільки настраждалась

від рук загарбників отих

Але собою ти лишилась 

хоч біль отой іще не стих                                                                   

Та все ж чудова ти та ніжна            

краса твоя вся чарівна                        

твоя чудова вся земля. 

 

                ***

На галявині квітковій                             

на галявині ясній                                       

височіють три вербиці                     

три красуні мов Ясмін

Височіють над річками

і над довгими містками

Величчю своєю манять п'янко

Ну а людству як завжди

полями...

 треба десь свій зиск знайти.

Все ламаєм ми пиляєм

палим ріжем і не знаєм     

Що втрачаєм ми святее

наше рідне й дороге.

 

Загорулько Тетяна, юридичний факультет, група: ПР-133

 

" Подрузі"  

 

Коли, здавалось, дружби не існує,
Вона, як сніг на голову упала.
Така проста, душевна, самобутня - 
Цю подругу давно я вже чекала.

А ми зустрінемось за кавою без цукру,
А не за чаркою хмільного алкоголю.
Ми поговоримо про все на світі,
Насиплем трохи перцю і любові.

І ми із кульками повітряними в небо 
Відпустим все, що часто так болить.
Почнем ми день із нової розмови...
Заради тАких друзів треба жить

 

Федоренко Владислава, факультет менеджменту та підприємництва, ТК-121

Вона...
Очікував кожний на неї, 
Хтось мріяв щоночі у снах. 
Для когось- це запах лілеї,
Для когось- це сльози в очах.
Хтось з нею на крилах літає, 
Все вірячи в тих янголят,
Хтось вірші про неї складає,
Та тішить своїх немовлят. 
Для когось вона стала вічна
Можливо з щасливим кінцем, 
Для когось вже стала статична, 
Для інших же буде взірцем. 
Вона помахала рукою, 
А пара була, вже й нема. 
Комусь повела лиш бровою 
Й родилась щаслива сім'я
Хоть слава про неї всесвітня
Все ж клонів багато знайшлось,
Побачить же справжню і сильну 
З нас мало кому довелось. 
Та кожен її потребує
Все марячи знову і знов. 
Землею щоденно крокує 
Стара й загадкова любов...

 

                            ***

А ти - тільки фото на стінах, 
І запах у снах до знемог,
Осудиш мене у провинах,
Які розділили на двох.
А ти- тільки статус в контакті
І солод отой на вустах.
Любов залишили в антракті, 
На серці зостався лиш страх.

                         

                               ***

Осіння щедрість жовтими листками
Покаже сутність кожного обличчя.
Йдучи навшпиньки босими ногами
Доносить голос тихого курличчя.
І сонцем блисне й загримить дощами.
Зігріє серце назавжди коханням,
Прикрасить землю дивними тонами,
Прийде в вокзали болісним прощанням.
Окута знову до кісток все тіло
Лиш теплим пледом й чашкою напою.
Вона моргне безвинно й оніміло,
Щоб попрощатися на рік з тобою.